Історія бібліотеки (короткий нарис)

Бібліотека Волинської православної богословської академії бере свій початок з утворення у місті Остріг в 1796 році Волинської духовної семінарії. Будинок самої семінарії, її головний корпус, був розташований у мурах колишнього єзуїтського монастиря, бібліотека якого перейшла до новоутвореного духовного закладу. Бібліотечні фонди були поміщені у двох кімнатах і складалася з єзуїтських книг, призначених для вузького кола користувачів, а то й продажу.
Зазначимо, що самі фонди бібліотеки Волинської духовної семінарії часто потерпали від пожеж (1797, 1809, 1810, 1812 рр.), однак завдяки вчасно вжитим заходам адміністрації та її вихованців, більшість книг вдавалося зберегти. Ще одна сумна сторінка в історії семінарії пов’язана зі вторгненням військ Наполеона на територію Російської імперії (1812 р.). Тоді усіх викладачів і семінаристів зобов’язали переїхати до Полтавської губернії і туди ж забрати з собою все книгосховище. Під час цієї «подорожі» було втрачено значну кількість книг, які належали до бібліотечного фонду.
У період свого існування Волинська духовна семінарія, а разом із нею і її бібліотека, часто змінювали своє місцезнаходження. Після Острога у 1825 р. семінарію було переведено до міста Аннопіль. Тут для бібліотеки було передано дві кімнатки. А завідував книгосховищем тодішній протоієрей Афанасій (згодом – архімандрит Амвросій) Лотоцький, який зумів упорядкувати бібліотеку і створити в 1826 році її систематичний каталог. Книги були поділені за мовою видання (книги стародавніми мовами, російською, польською, італійською, французькою, німецькою тощо). Щодо джерел надходження книг, то вказівки у каталозі відсутні.
Починаючи з 1836 р. Волинська духовна семінарія знаходиться у місті Кременець. Цей період характеризується як один з найсприятливіших періодів за всю історію бібліотеки. Фонд бібліотеки поповнився рідкісними книгами, які семінарія успадкувала від знаменитого свого часу Кременецького польського ліцею. Значний внесок у систематизацію бібліотечних книг зробив викладач семінарії та бібліотекар (з 1883 р.) Іван Тихомиров. Він докладно описав всі книги і склав каталог (Систематический каталог книг на церковно-славянском и русаком языках фундаментальной библиотеки Волынской духовной семинарии. – Почаев, 1889), а також продовження до нього («Систематический каталог книг фундаментальной библиотеки Волынской Духовной семинарии, служащий продолжением печатного каталога той же библиотеки 1889 г.» та «Систематический каталог книг фундаментальной библиотеки Волынской духовной семинарии на язиках латинском, греческом и (отчасти) еврейском»).
З осені 1902 року місцем розташування Волинської духовної семінарії стало місто Житомир. А після встановлення влади більшовиків семінарію у 1919 р. було закрито. Згідно з спеціальним декретом, фонди семінарської бібліотеки були передані в Житомирський інститут народної освіти, а у 1925 р. – Волинському краєзнавчому музею, що знаходився у м. Житомирі. На початку 1930-х рр. найцінніші книгозбірні Волинського краєзнавчого музею, серед них і зібрання бібліотеки Волинської духовної семінарії, були передані до Всенародної бібліотеки України (нині – Національна бібліотека України ім. В. Вернадського), де вони зберігаються і дотепер.
Після закриття в Житомирі духовної семінарії навчальний заклад перемістився у тому ж 1919-му р. у місто Кременець, який за тих часів був на території Польщі. Тут доводилося фактично заново створювати семінарію, як і, власне, її бібліотеку. Тим часом польська влада зажадала від семінарії провести певні реформи, внаслідок яких духовний заклад набув статусу державного. А загалом той настрій і дух, що панував між викладачами і семінаристами у Кременці, де завжди переважали українофільські погляди, не задовольняли польську владу, тому у 1934-му році було розпочато процес її ліквідації, а відтак припинено прийняття нових вихованців. Проте семінарію закрили лише у 1939 році – після приєднання Західної України до СРСР.
У часи Другої світової війни німецька окупаційна влада забороняла діяльність чи заснування семінарій, натомість відкрилися пастирські та дяківські курси в Луцьку, Почаєві та Кременці.
Станом на 1944 р. радянська влада бере повний контроль над Волинською областю. Відбуваються зміни і в церковній царині, що призвело реорганізації єпархіальної структури з її підпорядкуванням Московському патріархату.
Для відновлення втраченого кадрового забезпечення внаслідок війни, репресій і у зв’язку з відкриттям нових парафій у 1945 році, за сприяння місцевого єпископа Миколая (Чуфаровського), у Луцьку було відкрито пастирські курси, які в 1946-му перейменували у Волинську духовну семінарію.
Життя духовного закладу у цей період було важким. Найперше це було пов’язано з браком приміщень та фінансуванням. Складним був і стан семінарської бібліотеки. Її поповнення відбувалося за рахунок видатків з єпархії. Бібліотеці було передано церковну літературу Троїцького собору і деякі книги Свято-Покровської церкви м. Луцька. Таким чином, станом на кінець червня 1946 р. бібліотека семінарії налічувала лише 677 найменувань.
Однак, розуміючи, що якісний навчальний процес у семінарії можливий завдяки системному наповненню її бібліотеки, адміністрація семінарії та керівництво єпархії намагається вирішити це питання. Невдовзі бібліотечний фонд різко збільшився. На кінець травня 1947 р. у бібліотеці вже нараховується 2528 книг. Бібліотека поповнюється різноплановою літературою. Так, за розпорядженням керуючого єпископа Варлаама (Борисевич) було придбано класичні літературні твори. Лише за літо 1948 р. для бібліотеки семінарії було придбано 214 нових книг. Також вдалося поповнити бібліотеку і комплектом церковно-богослужбових книг.
У 1953 р. бібліотека нараховувала 3126 одиниць зберігання, з яких книг релігійного змісту було 2542, решта – твори радянських авторів, видані після війни. Книгозбірня постійно поповнювалася виданнями Московської патріархії.
У цей період у семінарській бібліотеці можна було знайти чимало художньої та наукової літератури. Усі наявні книги вносилися до каталогу та нумерувалися. Семінарія щорічно для бібліотеки передплачувала чимало періодики, причому із 1954 р. кількість примірників газет та часописів значно збільшилася. Серед видань, що постійно надходили до бібліотеки, були газети «Радянська Волинь», «Правда», «Радянська Україна», «Известия», а також часописи «Журнал Московской Патриархии», «Огонек», «Октябрь», «Дніпро», «Звезда», «Україна» тощо.
З кінця 1950-х рр. змінюється державна релігійна політика щодо Церкви. Влада почала вдаватися до спроб послаблення матеріально-технічної бази семінарії. Наслідком цього стало те, що 15 березня 1964 р. Волинська духовна семінарія припинила свою діяльність, а її викладацький склад було переведено в Одесу, де на той час також діяла духовна семінарія.
У 1988 р. світська влада дозволила урочисто відсвяткувати 1000-ліття Хрещення Русі. З’явилася можливість відновити діяльність семінарії. У жовтні 1990 р. було відкрито Луцьке духовне училище, яке через рік отримало статус духовної семінарії.
З відродженням Волинської духовної семінарії запрацювала її бібліотека. Спочатку вона розташовувалася на першому поверсі колишнього корпусу бернардинів, а 1994 року була перенесена на другий поверх; 1995-го – семінарія, у тому числі й книгозбірня, повністю зайняли своє колишнє приміщення, повернуте державою, де доти діяла художня школа. Тут бібліотека розміщувалася у двох залах другого поверху (книгосховище і читальний зал).
Нині книжкові фонди бібліотеки налічують понад 15 000 примірників та понад 50 періодичних видань. Тут наявні іменні фонди, які регулярно поповнюються новою літературою, зокрема і за рахунок меценатів-благодійників.
Першим великим жертводавцем був митрополит Анатолій (Дублянський). Наприкінці 1993-го року він передав з Німеччини свою богословську бібліотеку, яка нараховувала 394 книги і багато періодичних видань.
Частину своєї бібліотеки (а це понад 200 книг) у 1996-му році передав тодішній ректор семінарії Петро Вінцукевич. Усі вони видані у ХІХ – на початку ХХ-го століть.
Збільшенню бібліотеки сприяли пожертви й української діаспори. Особливо в цьому напрямку потрудився пан Пилип Шайда з Америки. Він, починаючи з жовтня 1995-го року, регулярно надсилав книги, а також закликав інших до цієї справи. Багато духовної літератури надійшло від владики Паїсія (Іващука), отця Петра Сацевича, Івана Попеля, Сергія Ляшука, а також з Інституту дослідів Волині у Вінніпезі. Книги до бібліотеки надсилали також: о. Стефан Женчух, о. Григорій Подгурця, Володимир Вовк, Михайло Ковалевський, Галина Рябокінь, Тетяна Прокопів, Катерина Бугаєнко, Галина Миронюк, Катерина Немира та багато інших.
Один із останніх створених іменних фондів – фонд Екзарха Вселенського патріархату в Україні єпископа Команського Михаїла Аніщенка, який вміщує близько 150 сучасних та актуальних богословських праць англійською та грецькою мовами.
Окрім цього, в бібліотеці знаходиться велика частина праць католицьких, протестантських авторів та світських релігієзнавців, істориків, філософів.
У лютому 2020 р. Волинською православною богословською академією було підписано угоду про співпрацю бібліотек богословських навчальних закладів України, яка розширює обрії і можливості доступу до інформації. Завдяки цій співпраці викладачі та студенти ВПБА мають змогу користуватися виданнями не лише власної наукової бібліотеки, а й працями з богословських наукових бібліотек-учасників.
Наукова бібліотека ВПБА вже багато років має оформлені передплати на різного штибу видання. У рамках відзначення Актового дня ВПБА бібліотека щоразу поповнюється найновішими науковими працями та часописами інших закладів вищої духовної освіти. Також існує практика, що під час підготовки та оновлення робочих навчальних програм викладачі мають нагоду подавати пропозиції щодо поповнення бібліотечних фондів новими виданнями.

Надіслав: VPBAcademy , дата: вт, 03/02/2021 - 09:16